| Півень, що співає на кордоні |
 |
 |
 |
| Статті | Подорожі |
| Written by Анна Зайцева |
Коли небо вкривається ніжними барвами світанку, півень співає перший раз. А за ним – другий. Третій. Від цього співу нечиста сила вмить щезає. А злодії тікають до своїх нір. Щоб заливисте «ку-ку-рі-ку» було краще чути, півень вилазить на ворота чи на дах курника. І сповіщає навколишній світ про народження нового дня. Так ведуть себе півні по всій земній кулі. І тут, неподалік села Окопи Тернопільської області, півні теж співали на світанку. Робили це вони так голосно, що їх було чути на три держави. Тому що півні були не прості, а прикордонні. Тому що село було теж не просте, а на потрійній межі. Завжди упродовж своєї трьохсотлітньої історії Окопи були на кордоні між рідним і чужим. Згодом саме село стало – кордоном.  Прикордонна фортецяТут сама природа попрацювала на славу. На півночі півострова – звивистий каньйон Збруча, на півдні – глибокий каньйон Дністра. Дивишся направо – бачиш башти Хотинської фортеці, наліво – стіни Жванецького замку. Як на долоні – переправи через річки і важливі торгові шляхи. Природа передбачила фортецю на цій території. І, зрештою, тут, на місці давньоруського городища, вона була побудована. Укріплення створив коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Яблоновський. Зведення фортеці в той час було важливим для перекриття шляхів до Кам’янця, що був у турецьких руках. Гетьман Яблоновський чудово виконав завдання – і у 1692 році на кам’яному перешийку швидко звів фортецю. Вона отримала непросту назву «Окопи Гори і Святої Трійці – Блокада Кам’янця». Згодом народ скоротив її до простішої – Окопи. Вступив в бій гарнізон фортеці відразу наступного року, відбиваючи набіги турецько-татарських військ. Але численні протистояння турків супроти поляків з росіянами призвели до значного руйнування фортеці. Через брак коштів на утримування фортеця почала занепадати. У такому стані в ХVIII столітті вона ввійшла до складу Російської імперії. Відголоски минулого Костел Святої Трійці в Окопах побудований у 1693 році і перебудований у стилі бароко в 1794 році. Це саме він спричинив до такої довгої назви укріплення. Адже, окопи – це земляні вали, побудовані на горі, де стояв костел. Фортеця в Окопах була потужним укріпленням. Дві лінії валів-бастіонів з кам’яними брамами – захист твердині зі сходу та заходу, міцні стіни з баштами – оборона по скелястій кромці перешийка. Брами побудовано з піщаника та вапняку; двоярусні, з арками. Вони мали власні назви – Львівська, західна, Кам’янецька, східна. Півні в Окопах завжди співали на три держави, бо село від віку було на потрійному кордоні. До 1914 року – між Російською імперією, Австро-Угорщиною і Румунією. Від 1921 до 1939 року – по Збручу між Радянським Союзом і Польщею, по Дністру – з Румунією. Легенди і дійсність Залишки минулої слави – дві самотні брами фортеці. Одиноко стоять вони, більше не з’єднані стінами. Порожні бійниці. Всередині кущаться дерева. Тут – територія голубів. Фортечні вали були знесені за часів Російської імперії і їх залишки збереглися лише біля Львівської брами. А Кам’янецьку браму було дещо реставровано у 1905 році зусиллями поляків. Рештки дозорної башти над Збручем перетворені на смітник. Біля неї випасають місцевих коней... Костел стоїть без даху. У його вікна видно небо з хмарками. Хоча відкриті двері гостинно запрошують до середини, там – пустка. Залишки яскравих розписів на стінах і стелі. Притулок для поодиноких дерев, що непогано себе почувають всередині храму. У стінах копошаться горобці. Дзвіниця костелу дбайливо «прибрана до рук» власниками сусіднього господарства... А от півні... Півні співають, як і колись – на потрійному кордоні. Тільки тепер – між Хмельницькою, Чернівецькою і Тернопільською областями. Тут навіть пам’ятник встановили – великий сталевий флюгер «Півень, що на три держави піє». Голосисті півні в Окопах... Інколи здається, що флюгер – і той колись голосно прокричить – «ку-ку-рі-ку»...
|
| Last Updated ( Saturday, 24 July 2010 07:48 ) |
