Завжди, слухаючи цю пісню, мене, крім любовних переживань її героїв, цікавило питання – який вигляд має ця таємнича катальпа? І що це за дерево таке, французько-романтичне? Я навіть не сподівалася натрапити на катальпу в рідних краях... Тим не менш, той, хто шукає, завжди знайде. Навіть катальпу.
Виявляється, таку назву дереву дали індіанці. Що відразу говорить про його Батьківщину – Північну Америку. Там катальпи прикрашають собою береги річок і різних водойм. А до Європи це дерево потрапило як декоративне, щоб квітнути у парках і на алеях. До речі, катальпи є родичами нашої знайомої бегонії. Їх у світі існує до 10 видів, серед яких є і катальпа звичайна, і катальпа прекрасна... Як же її впізнати, цю таємничу незнайомку – катальпу?
У цього дерева – все особливе і примітне. По-перше, воно – велике. До 20-30 метрів висоти. Гілки вільно розкидаються в боки і утворюють широку крону, яку важко не помітити. Особливо влітку, коли вона дає достатньо тіні. По-друге, листя катальпи – це величезні яскраво-зелені серця. По-третє, квіти – білі чи кремові, з плямками і смужками всередині чималих дзвоників, що зібрані у суцвіття. Дехто вважає, що ці суцвіття нагадують «свічки» каштана. По-четверте, це її плоди – довгі стручки, в яких сховано летюче насіння.
Катальпа велична і гарна. Несподівано натрапити на неї можна і в Стрийському парку Львова, і на березі річки Латориці в Мукачеві, і в центрі Ужгорода, і в Кам’янці... Її листя дійсно нагадує серце. Її квіти справді гарні. Чому ж тоді такі дивні легенди народжує катальпа?..
Як то: в одному лісі тривала запекла боротьба між повітряними і наземними тваринами. Звірі – в одному таборі. Птахи – в іншому. Якось птахи намовили комах напасти на найсильніших звірів. І вночі мурахи напали на слонів і повідгризали їм вуха та хоботи! Ще й розвісили їх на деревах. Так з’явилися катальпи зі своїм листям і плодами... До речі, в народі катальпу називають – «слонові вуха». А ще – «мавпячі хвости», адже на них схожі плоди дерева... Німці взагалі кажуть «trompetenbaum» – тобто, «трубне дерево». Бо восени катальпа скидає листя і на гілках залишаються висіти тільки стручки. Напевно, це вони асоціюються з трубками...
Що ж, скільки людей – стільки думок. Як на мене, катальпа немає нічого спільного ні з мавпами, ні з слонами, ні з трубками. Чарівне, незвичне, граційне дерево. Достатньо романтичне, щоб про нього складали ліричні пісні замість незрозумілих легенд.