| Йоко та козаки-самураї |
 |
 |
 |
| Статті | Місто і люди |
| Written by Віка Кожевнікова |
 У Кам’янці-Подільському знімалось багато фільмів, а такий вперше. Хтось скаже, що презентована минулої суботи малометражка «Йоко і самураї» - це безглузда нісенітниця, яка крім достойної гри акторів нічим і не вражає. Інші ж запевнятимуть, що це мало не філософський фільм на зразок японських «хоку», і несе в собі глибокий зміст, осмислює далеке минуле і критикує сучасність. А насправді – це детектив, бо ж головне питання: хто замовив вбивство Бабайоти? На самому початку козака-самурая Бабайоту за значну суму – 4 ре і 12 бу убиває його поплічник Ямамото, він розповідає хто оплатив йому злочин. Перед смертю самурая турбує єдине питання: звідки взяв кошти Ісідзокурі щоб замовити його вбивство: «у нього ж ніколи не було таких грошей…».«Люди діляться на дві категорії – ті хто знає творчість Леся Подерев’янського (автор твору) і всі інші, - розповідає продюсер малометражки Павло Білоус. Саме тому виникає таке двояке ставлення до «Йоко та самураї». Ми не збираємось нікого переконувати і повчати, просто робимо справу, яка нам подобається. До речі, після презентації фільму в Києві, де буде сам автор сценарію, плануємо знімати продовження за власним сценарієм, вже справжній повнометражний детектив. Тут глядачі дізнаються відповідь на питання – хто ж все-таки замовив вбивство Бабайоти». Беззаперечною родзинкою фільму став другорядний герой – кіт, хоча і іграшковий, але в фільм він вписався чи не найкраще. Актори-аматори вражали своєю грою, умінням співставити козацьку добу і сучасність. Особливої уваги заслуговують деталі. Але про все це докладніше розповість головна героїня - Йоко, тобто акторка Аліна Мойсеєва. - Дуже сподобався сам знімальний процес, ніколи не думала, що дрібні моменти займають стільки часу. Але хотілося зробити все як найкраще, тому віддавалася роботі сповна. До того ж певні моменти ще довго нагадуватимуть про себе в буденному житті. Скажімо, замість вуха, яке я відгризала у фільмі, був вареник тому ще довго сміятимуся коли бачитиму цю смачну українську страву. Таких смішних позитивних робочих моментів було дуже багато, емоцій стільки, що вистачить ще не на один рік. Це моя перша роль, тому професійних акторських навичок як таких не мала, але було бажання навчатись, вдосконалюватись, робити все гідно. - Як проходив кастинг на роль головної героїні? - Був оголошений конкурс. Але так як на кастинг прийшла лише я, то і обрали мене. - Ти єдина дівчина на знімальному майданчику, не було важко працювати на рівні з чоловіками? - Ні, навпаки хлопці мене оберігали, допомагали у всьому. Під час відточування кожного епізоду враховувалось все: міміка, жести, кожен погляд, кожен вдих і видих. Хоча в мене і головна роль, а тексту дуже мало: всього дві фрази. Справа в тому, що фільм треба було донести до глядача більше емоціями, настроєм, ніж пустою балаканиною, та й сам сценарій не дозволяв розговоритись. Колеги по цеху показували як все правильно повинно бути, як та чи інша помилка виглядає в кадрі. Цей досвід думаю знадобиться мені в подальшому. - Не боїшся, що після виходу фільму, кам’янчани тикатимуть пальцями і говоритимуть «он Йоко пішла»? - Абсолютно не боюся, навпаки приємно буде. Ще більше зрадію, коли проситимуть автографи. У нашому колективі немає гордих чи зазнайок. Слава нас не зіпсує. - А які твої плани на майбутнє? - Найперше, це презентація фільму в Києві, а потім праця над другою частиною «Йоко і самураї». Та це у вільний час, бо ж я ще навчаюсь у Кам’янець-Подільському національному університеті ім. Івана Огієнка за спеціальністю «Журналістика».
|
| Last Updated ( Friday, 30 July 2010 12:18 ) |